Географічна карта - Гауленд (Howland Island)

Гауленд (Howland Island) — ненаселений кораловий острів у центральній частині Тихого океану. Розташований на північ від екватора, за 3100 км (1670 миль) на південний захід від Гонолулу, на півдорозі між Гаваями й Австралією. На півдні, заході та сході від острова розташовані острови й архіпелаги держави Кірибаті. Загальна площа — 1,84 км². Інколи, разом з островом Бейкер (за 70 км на південь), острів включають до групи островів Фенікс. Острів належить США як неінкорпорована територія у складі Зовнішніх малих островів (U.S. Minor Outlying Islands). На острові діє денний маяк Амелії Ерхарт (0°48'24 півн. широти 176°36'59 сх. довготи). Острів лежить у часовому поясі UTC−12.

Рідкісні спорадичні артефакти вказують на ранню полінезійську присутність на острові (рештки каное, шматки бамбуку). Ймовірно перші люди потрапили на острів близько 1000 до н. е., коли східні меланезійці відправились на північ і досягли островів Равакі, Кантон, Манра та Орона з групи островів Фенікс. К. П. Емері (K.P. Emery), етнолог Музею Бішопа (Bernice Pauahi Bishop Museum) в Гонолулу на Гаваях, зазначає, що першими поселенцями на острові Манра були дві різні групи, полінезійська і меланезійська, подібне може стосуватись і острова Гауленд. Проте через брак питної води поселення були залишені, як на Кіритіматі та Піткерні.

Острів був відкритий у 1822 році капітаном китобійного судна «Оено» (Oeno) Джорджем Вортом (George B. Wort) з острова Нантакет (штат Массачусетс, США) та названий на його честь — Ворт (Worth Island)) . У 1828 році капітан іншого китобійного судна «Мінерва Сміт» (Minerva Smith), Даніель Маккензі (Daniel MacKenzie), вважаючи цей острів незвіданим, назвав його на честь власника свого судна . 9 вересня 1842 року капітан китобійного судна «Ізабелла» (Isabella) Джордж Нетчер (George E. Netcher) з Нью-Бедфорду (Массачусетс, США) перейменував острів на Гауленд, за ім'ям матроса з його команди, що першим побачив острів.

Джордж Нетчер повідомив про відкриття капітана Тейлора, що відкрив подібний острів з гуано в Індійському океані, й уклав з ним угоду спільно використовувати родовища на обох островах. Тейлор познайомив Нетчера із президентом Американської компанії з видобутку гуано (American Guano Company), Альфредом Г. Бенсоном (Alfred G. Benson). На запрошення цієї компанії у 1854 році на кораблі капітана Поупа «Руссо» острів відвідав Стетсон, що залишив опис відвідин: «острів окупований зграями морських птахів і полчищами пацюків». Бенсон намагався зацікавити компанію у видобутку гуано саме на Гауленд, проте керівники компанії вважали їх родовища недостатніми. У жовтні 1857 компанія відправила сина Бенсона Артура на острови Бейкер і Джарвіс, який також відвідав і острів Гауленд, де взяв зразки гуано. Згодом Альфред Бенсон пішов з компанії й разом з Нетчером, Тейлором і Джорджем У. Бенсоном сформували Компанію Сполучених Штатів із видобутку гуано (United States Guano Company) заради експлуатації родовищ Гауленда. З 1857 року острів офіційно належить США, відповідно до Закону про гуано. Однак, коли судно компанії Бенсона дісталось острова в 1859 році, виявилось що Гауленд вже зайнятий представниками Американської компанії гуано. Компанії судилися в окружному суді Нью-Йорка. Суд постановив спільно видобувати гуано обом компаніям. Родовище гуано видобувалось американськими компаніями з 1857 року по жовтень 1878 року, коли родовища були істотно виснажені. У цей час у складних навігаційних умовах кілька кораблів зазнали руйнування поблизу острова.

З 1886 по 1891 рік острів був окупований представниками британської компанії Джона Арундела (John T. Arundel), що розробляла родовища фосфору в Науру. Для цих цілей Арундел набирав робітників з островів Кука і Ніуе.

1935 року було розпочато американську колонізацію острова, яка припинилася з початком Другої Світової війни. Задля уточнення американського суверенітету над островом 13 травня 1936 року був виданий окремий Указ 7368, згідно з яким острів Гауленд — неінкорпорована територія під наглядом Міністерства внутрішніх справ США. Міністерство торгівлі США вирішило створити постійну присутність держави на екваторіальних островах Лайн з перспективою створення повітряної бази, що зв'яже Австралію з Каліфорнією. Для цих цілей відбувалась ротація кожні 3 місяці наукових груп у складі 4 випускників і студентів приватної школи Камеамеа (Kamehameha School) в Гонолулу, група збирала ботанічні й зоологічні зразки, проводила погодинні метеорологічні спостереження. Колоністи таборилися у пів дюжині маленьких наметів на дерев'яних рамах на пляжі на західній стороні острова. Поселення назвали Ітаска, на честь свого рейсового корабля USCGC Itasca, що курсував між островами Лайн і Гаваями. У колоністів були великі запаси консервів, води та інших матеріалів, включно із бензиновим холодильником, радіо, аптечками та величезною кількістю цигарок. Колоністи розчистили злітно-посадкову смугу для літаків. Подібні колонізаційні проєкти були розпочаті й на островах Бейкер і Джарвіс. Тоді на острові користувались гавайським часом UTC 10+30. Поруч зі станцією для човнів колоністи збудували із білого пісковику денний маяк і розфарбували його чорними смугами.

Злітно-посадкова смуга острова була названа на честь Джеймса Камакайві (James Kamakaiwi), молодого гавайця, що прибув на острів із першою групою колоністів, був її лідером і пробув на острові найдовший час, понад 3 роки. Управління громадських робіт США (Works Progress Administration) вирішило збудувати трирядну злітну смугу для першої американської повітряної навколосвітньої подорожі Амелії Ерхарт (пілот) і Фреда Нунана (штурман) на двомоторному літаку Lockheed Model 10 Electra в 1937 році. Гауленд був обраний як місце для дозаправлення. Під час своєї навколосвітньої подорожі Ерхарт і Нунан вилетіли з Лае на Новій Гвінеї, але так і не дістались острова. Їхній радіосигнал був спійманий радіостанцією Гауленда, але власне сам літак так ніхто й не побачив. На честь загиблої маяк на острові назвали її ім'ям.

Під час Другої світової війни, 8 грудня 1941 року, наступного дня після подій в Перл-Гарборі, 14 двомоторних японських бомбардувальників Mitsubishi G3m групи Хітосі (千歳海軍航空隊) з авіабази на Кваджалейні атакували острів Гауленд. Загинули двоє колоністів зі школи Камеамеа, Річард Вейлі (Richard "Dicky" Kanani Whaley) і Джозеф Келіханануі (Joseph Kealoha Keliʻhananui), також була зруйнована злітна смуга і маяк. Два дні по тому японський підводний човен обстріляв залишки колонії. Один бомбардувальник повертався двічі протягом наступних тижнів і бомбив руїни Ітаскатауну. Два студенти, що залишалися в живих були евакуйовані ВМС США 31 січня 1942 року на есмінці USS Helm. Гауленд був зайнятий батальйоном морської піхоти Сполучених Штатів у вересні 1943 року і використовувався для потреб військово-морської авіації до травня 1944 року, після чого острів був остаточно залишений. 10 липня 1944 року Вільям Гайнс (William Hines) через пожежу гідролітака Martin PBM Mariner (BuNo 48199) здійснив вимушену посадку в океані поблизу узбережжя Гауленду. Екіпаж був врятований катером берегової охорони USCGC Balsam і доставлений на острів Кантон.

Маяк був відновлений на початку 1960-х років матросами з корабля берегової охорони США Blackhaw. У 1967 році Ен Пелегріно (Ann Pellegreno) під час меморіальної подорожі навколо світу, вшановуючи пам'ять Амелії Ерхарт, скинула вінок на острів. У 1997 році це повторила Лінда Фінч (Linda Finch). Станом на 2010 рік, денний маяк Амелії Ерхарт зазнає руйнації, фарбу змили дощі.